ТОМ • 26 •

Інфляційний шок і ризики розпродажу казначейських облігацій

Щоденний синтез провідних міжнародних видань

У фокусі сьогодні: Оцінка ймовірності та причинних механізмів нового інфляційного шоку в США, що збігається з розпродажем казначейських облігацій: розглянуто перебої в енергопостачанні, фіскальне стимулювання та помилки монетарної політики, а також симуляції ризиків методом Монте-Карло й критичні ринкові індикатори.

Системний аналіз Інфляційний ризик Дохідність казначейських облігацій Фіскальна політика Моделювання методом Монте-Карло
DPA // ТРЕКЕР СИСТЕМНИХ НАРАТИВІВ
ДАНІ В РЕАЛЬНОМУ ЧАСІ: 2026-11-22 05:00:00Z
ДОХІДНІСТЬ 10-РІЧНИХ ОБЛІГАЦІЙ США (ЖОВТ. 2026)
ЗНАЧЕННЯ: 5,34% ▲ НАЙВИЩА З 2002 РОКУ
РІЧНИЙ ІСЦ США
ЗНАЧЕННЯ: ~3,6% ▲ ВИЩЕ ЦІЛІ У 2%
ДЕФІЦИТ БЮДЖЕТУ США, ФР 2026
ЗНАЧЕННЯ: $1,9 ТРЛН ▲ ~5,8% ВВП
НЕРЕАЛІЗОВАНІ ЗБИТКИ БАНКІВ
ЗНАЧЕННЯ: $327 МЛРД ▲ ~12% КАПІТАЛУ
СИСТЕМНЕ ПОПЕРЕДЖЕННЯ: ДОХІДНІСТЬ 10-РІЧНИХ КАЗНАЧЕЙСЬКИХ ОБЛІГАЦІЙ США ДОСЯГЛА 5,34% У ЖОВТНІ 2026 РОКУ // РІЧНА ІНФЛЯЦІЯ ЗА ІСЦ ~3,6%, ЗА ІНДЕКСОМ PCE ~3,8% // ПОЛІТИЧНА СТАВКА ФРС — 3,75–4,00% // CBO ПРОГНОЗУЄ ДЕФІЦИТ $1,9 ТРЛН У ФР 2026 ТА БОРГ НА РІВНІ ~101% ВВП // FITCH ОЦІНЮЄ НЕРЕАЛІЗОВАНІ ЗБИТКИ БАНКІВ ЗА ОБЛІГАЦІЯМИ У $327 МЛРД //
Обкладинка подкасту Deep Press Analysis
ПОДКАСТ
Deep Press Analysis
Щоденний аудіобрифінг

ОСНОВНІ ВИСНОВКИ ТА МАКРОЕКОНОМІЧНА БАЗА

ІНФЛЯЦІЯ • КАЗНАЧЕЙСЬКІ ОБЛІГАЦІЇ
01

ОСНОВНІ РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ПОТОЧНИЙ СТАН СИСТЕМИ

Реалістичність інфляційного шоку: За базових умов короткостроковий сплеск інфляції понад 4–5% видається малоймовірним, проте він залишається можливим, якщо збіжиться кілька несприятливих чинників. Нинішня цінова динаміка — річний ІСЦ близько 3,4% у липні 2026 року та індекс PCE приблизно 3,8% у серпні — поки що нижча за порогові значення гострого шоку, а прогнози вказують на поступову дезінфляцію у 2026–2027 роках (ФРС очікує 3,6–3,7% до кінця 2026 року, а Конгресний бюджетний офіс прогнозує повернення до 2% до 2030 року). Водночас суттєві ризики «товстого хвоста» зберігаються: серйозні збої в ланцюгах постачання (через геополітичний конфлікт чи локдаун), значне розширення фіскальних витрат або надто поступлива політика Федеральної резервної системи можуть спровокувати новий стрибок цін і дохідності. Розпродаж казначейських облігацій уже триває: у жовтні 2026 року дохідність 10-річних паперів перевищила 5%, але досі це зростання зумовлене насамперед вищими реальними процентними ставками та премією за ризик, а не інфляційними очікуваннями. Справжній інфляційний шок потребував би різкого прискорення цін у поєднанні з масовим розпродажем державних облігацій.

Контраргумент: Поточні показники інфляції залишаються нижчими за рівні гострого шоку, ринкові п'ятирічні беззбиткові очікування (breakeven) тримаються поблизу ~2,4%, а ФРС і Конгресний бюджетний офіс прогнозують поступове зниження інфляції, а не її тривале зростання.

Основні послідовності подій: Найімовірніші шляхи до підвищеної інфляції разом зі значним розпродажем облігацій такі: (1) енергетичний шок, наприклад війна на Близькому Сході, що різко піднімає ціни на нафту (до ~120 доларів за барель і вище) та спричиняє подальше зростання вартості пального й енергії; (2) фіскальний імпульс, коли Конгрес суттєво збільшує дефіцит через нові пакети витрат або податкові знижки, а ФРС утримує низькі ставки, стимулюючи сукупний попит; (3) помилка монетарної політики, коли ФРС недооцінює інфляційні ризики та надто довго тримає низькі ставки (або передчасно їх знижує), що призводить до перегріву економіки; (4) колапс постачання, наприклад новий локдаун у Китаї чи масштабний торговельний конфлікт, що порушує глобальні ланцюги постачання та підвищує виробничі витрати; (5) комбінація помірних чинників — кілька м'яких шоків, що трапляються одночасно: кожен окремо не вважався б шоком, але разом вони виводять інфляцію за межі цільового діапазону. Кожен із цих шляхів має структурні вузькі місця: у разі військового шоку те, чи випередить ФРС ціновий тиск підвищенням ставок, визначає, чи інфляція лише тимчасово підскочить, а потім охолоне; у суто фіскальному сценарії вирішальною є довіра інвесторів, адже дохідність може зростати в очікуванні більших дефіцитів ще до того, як відреагує інфляція. Протилежні траєкторії, як-от глобальне падіння попиту чи охолодження ринку житла, також можуть не допустити реалізації шоку.

Наслідки, якщо шок реалізується: Якщо інфляція різко прискориться на тлі розпродажу казначейських облігацій, слід очікувати ланцюга системних ефектів. Суттєве зростання дохідності (10-річні облігації наближаються до 6% і вище) помітно збільшить витрати федерального бюджету на обслуговування боргу: поточні рівні дохідності вже додають приблизно 0,7% ВВП на рік до процентних витрат США. Банківський сектор зазнав би значних переоцінкових збитків за портфелями облігацій із фіксованою дохідністю, адже дохідність 10-річних паперів поблизу ≈5,2% уже сприяла банкрутствам на кшталт Silicon Valley Bank у 2023 році. Банкам довелося б обирати: негайно продавати цінні папери чи тримати їх до погашення, що потенційно посилило б волатильність ліквідності та звузило б доступність кредитів через ширші маржі й відтік депозитів у фонди грошового ринку, подібно до 2022–2023 років. Вища інфляція підточила б реальну купівельну спроможність домогосподарств, а траєкторія курсу долара залежала б від реакції міжнародних ринків: стрімке зростання дохідності США зазвичай підтримує долар, хоча високі інфляційні очікування можуть послаблювати довіру до валюти. Вартість запозичень для корпорацій зросла б, стримуючи капітальні інвестиції та посилюючи фінансовий тиск на компанії з високим боргом. Відповідь ФРС була б вирішальною, оскільки посилення монетарного затиснення могло б штовхнути економіку в рецесію. Зовні ринки, що розвиваються, зіткнулися б із тиском від вищих ставок США та відтоку капіталу, що підвищило б імовірність фіскальних криз у країнах із великим боргом.

Контраргумент: Жорсткіша монетарна політика та вища ринкова дохідність можуть стримати сукупний попит і кредитну експансію в середньостроковій перспективі, дозволяючи інфляції знизитися через саморегулівне сповільнення, тоді як зміцнення долара частково гасить імпортований ціновий тиск.

Поточний стан системи — інфляція та монетарна політика США: Станом на жовтень 2026 року річний ІСЦ у США становив близько ≈3,6% (ІСЦ-U зріс на +3,4% у липні та +3,5% у червні), а інфляція за індексом PCE у серпні дорівнювала приблизно 3,8%. Енергоносії та житло залишаються головними драйверами зростання цін, тоді як базова інфляція послабилася (~2,5% за базовим ІСЦ у липні та ~3,3–3,4% за базовим PCE у вересні). Прогнозисти очікують поступової дезінфляції: ФРС прогнозує ~3,6–3,7% до кінця 2026 року, а Конгресний бюджетний офіс — повернення до 2% до 2030 року, проте цінова інерція після пандемії та зміщення ризиків інфляції вгору, про яке заявляли учасники Федерального комітету з операцій на відкритому ринку (FOMC), залишаються приводом для занепокоєння. Ринкова беззбиткова інфляція залишається відносно низькою (~2,4% на п'ятирічному горизонті), що відповідає помірному базовому сценарію, хоча зовнішній шок може швидко змінити очікування. Після тривалого циклу посилення ФРС підвищила політичну ставку до 3,75–4,00%, зокрема на +25 б. п. у вересні 2026 року. Хоча червневі прогнози 2026 року передбачали поступове посилення (медіанне очікування близько ~3,8% на кінець року), геополітичні події у вересні спонукали до швидшого коригування політики, а посадовці наголошували, що інфляція стабільно перевищує ціль у 2%.

Фіскальна позиція, ринкові умови, банківський сектор і глобальний контекст: За оцінкою Конгресного бюджетного офісу, дефіцит федерального бюджету США у ФР 2026 становить $1,9 трлн (≈5,8% ВВП), що суттєво перевищує його 50-річне середнє значення, а загальний федеральний борг (з урахуванням внутрішньоурядових зобов'язань) сягнув ~101% ВВП і, за прогнозами, зросте до 120% до 2036 року, частково через нещодавні бюджетні угоди, імміграційну політику та тарифи. Аналітичні оцінки показують, що додаткове зростання дохідності 10-річних облігацій до жовтня 2026 року збільшує витрати на обслуговування боргу США на ≈0,7% ВВП. Хоча щомісячні аукціони казначейських паперів і надалі відбуваються без відмови покупців, аналітики зауважують, що тривалі високі ставки можуть викликати опір інвесторів щодо великих обсягів випуску боргу. У вересні–жовтні 2026 року дохідність 10-річних казначейських облігацій піднялася вище 5% (досягнувши 5,34% у жовтні) — найвищого рівня з 2002 року, головним чином завдяки вищим реальним ставкам і премії за строк, а не очікуваній інфляції, тоді як дохідність 2-річних паперів зростала швидше, ніж 10-річних, що відповідало «ведмежому» вирівнюванню кривої. Форвардні ставки за ф'ючерсами на ставку ФРС на початок 2027 року передбачають незначне пом'якшення до рівня трохи нижче 4%, що свідчить про триваючу волатильність. Водночас Fitch оцінює сукупні нереалізовані збитки за портфелями облігацій американських банків (доступні для продажу та утримувані до погашення) у $327 млрд (≈12% банківського капіталу), а Reuters повідомляє про десятки мільярдів доларів збитків у великих установах після третього кварталу 2026 року, зокрема $109 млрд у Bank of America, що створює тиск на баланси через накопичений інший сукупний дохід, навіть попри те, що банки скоротили дюрацію портфелів і збільшили частку казначейських паперів. У глобальному вимірі геополітичні гарячі точки на Близькому Сході та в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, підвищення ставок Європейським центральним банком з посиланням на геополітичні ризики, волатильність нафти Brent поблизу $120, вибіркові тарифи й санкції та відносно сильний долар формують макроекономічний фон помірного зростання ВВП (~2,3% за прогнозом ФРС на 2026 рік), безробіття ~4,1% та напруженої рівноваги.

Контраргумент: Показники базової інфляції вже знизилися до ~2,5% за базовим ІСЦ, щомісячні аукціони казначейських паперів проходять без збоїв, а американські банки мають коротшу дюрацію облігаційних портфелів і більшу частку казначейських паперів, ніж у 2023 році, що зменшує безпосередню системну вразливість.

ПРИЧИННІ МЕХАНІЗМИ

ОБЕРНЕНІ ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВІ ЛАНЦЮГИ
02

КАРТА ОБЕРНЕНИХ ПРИЧИННО-НАСЛІДКОВИХ ЛАНЦЮГІВ

Картування причинних шляхів: Аналіз обернених причинних шляхів — від спостережуваних політичних дій і ринкових подій до поєднаного стану інфляційного шоку та розпродажу казначейських облігацій — виявляє окремі комбінації необхідних («І») та альтернативних («АБО») умов, проміжних змінних і стримувальних чинників.

Сценарій A — енергетичний шок (війна/нафта): Цей шлях починається з масштабного військового конфлікту (наприклад, війни за участі Ірану у 2026 році) або серйозного геополітичного збою, що перекриває нафтотранспортні маршрути, зокрема захоплення танкерів чи напади в Перській затоці. Ключові передумови: низькі світові запаси нафти, нееластичний у короткостроковій перспективі попит на енергію, обмежена диверсифікація енергетичного портфеля, а також посилення ефекту довгостроковими контрактами на постачання та спекулятивним позиціонуванням. Стрибок цін на сиру нафту на +60–100% швидко прискорює загальну інфляцію через бензин і енергетичні компоненти ІСЦ та PCE, підвищуючи інфляційні очікування та виробничі витрати в товарах і послугах. Одночасно інвестори вимагають вищої компенсації за ризик, що збільшує премію за строк і реальні дохідності (як це спостерігалося у 2026 році: +61 б. п. за реальними дохідностями та +61 б. п. за премією за строк) і підштовхує номінальні дохідності вгору на ринках облігацій і кредитів. Якщо ФРС реагує повільно або призупиняє посилення, ризики зростання інфляції закріплюються; і навпаки, швидке підвищення ставок охолоджує інфляцію швидше, але все одно збільшує витрати на обслуговування боргу та підточує купівельну спроможність у проміжний період. Структурно цей результат потребує нафтового шоку І стійкого попиту, спричиненого або військовим конфліктом, АБО масштабним збоєм у постачанні газу. Швидке дипломатичне врегулювання або вивільнення резервів ОПЕК зробили б цінову хвилю тимчасовою, а панічне зміцнення долара може частково пом'якшити імпортовану інфляцію — хоча у 2026 році глобальні шоки одночасно підняли і долар, і дохідності. Емпіричний аналіз 2026 року підтверджує, що цей енергетичний шок передавався у вищі дохідності насамперед через премію за строк і реальні ставки, а не через стрибок очікуваної інфляції.

Сценарій B — фіскальне розширення в поєднанні зі стриманою політикою ФРС: Цей шлях запускається, якщо Конгрес ухвалює масштабний пакет витрат або знижку податків (на інфраструктуру, соціальні трансфери чи оборону) без компенсувальних надходжень, що різко збільшує федеральний дефіцит. Передумови: високий базовий дефіцит, великі обсяги випуску казначейських паперів, низька швидкість обігу грошей, що дозволяє фіскальним трансфертам перетворюватися на реальні доходи, та утримання ФРС ставок на незмінному рівні через побоювання щодо відстроченого впливу на зростання. Вищі державні видатки безпосередньо підвищують споживання, інвестиції, зарплати та споживчі ціни; якщо ФРС зволікає з посиленням, низькі реальні ставки підсилюють попит і цінові очікування. На ринку облігацій зростання дефіцитів збільшує премії за ризик і очікування майбутніх підвищень ставок, піднімаючи дохідності 2- та 10-річних казначейських паперів по всій кривій. Реалізація потребує ОБОХ умов: масштабного фіскального розширення І поступливої монетарної позиції, АБО різкого стрибка ринкових премій за ризик, якщо інвестори втрачають довіру до довгострокової стійкості боргу. Стримувальні чинники: швидке підвищення ставок ФРС, фіскальна консолідація, слабкий зовнішній попит або значні вільні потужності в економіці. Конгресний бюджетний офіс попереджає, що дефіцит близько 5,8% ВВП уже підвищує вартість запозичень, а ринкові дослідження наголошують на ризику опору інвесторів, який вимагатиме вищої дохідності навіть за низької інфляції.

Сценарій C — помилка монетарної політики та дезанкеровані очікування: У цьому разі ФРС помилково сприймає стійкий цінов тиск як тимчасовий — подібно до 2021–2022 років — і надто довго тримає занадто низькі ставки або передчасно знижує їх на тлі незначних ринкових потрясінь. Передумови: інфляція вище цілі за низького безробіття (базовий PCE 3,4% за безробіття 4,1% у 2026 році) та поступове «відкріплення» інфляційних очікувань, коли споживачі й бізнес закладають стійку інфляцію у вимоги щодо зарплат та індексовані контракти після того, як ризики зростання цін були недооцінені. Щойно очікування дезанкеруються, процес стає самопідсилювальним: інвестори відходять від довгострокових казначейських облігацій, підштовхуючи дохідність 10-річних паперів угору насамперед через зростання інфляційних очікувань і збільшуючи крутизну кривої дохідності. Подальші несподівані підвищення ставок ФРС підтверджують інфляційні побоювання та спричиняють новий відтік з облігацій. Випереджальні дії та надійна комунікація можуть запобігти такій спіралі, хоча надто агресивне посилення ризикує спровокувати передчасну рецесію. У протоколах FOMC зазначено зміщення прогнозів інфляції на 2026 рік угору, що відлунює уроки політики 1970-х років щодо ризиків запізнілого посилення.

Сценарій D — комбінований (змішаний) шок та шляхи нереалізації: Комбінований шок виникає, коли збігається кілька помірних потрясінь — наприклад, зростання цін на нафту на +20–30%, стійкий попит в економіці, яка ще не перегрілася, фіскальний імпульс у +1% ВВП та триваюче зростання зарплат — або коли післяпандемічний попит на подорожі, слабкість долара, зростання орендної плати за житло та втрати сільськогосподарської продукції через погоду накопичуються, піднімаючи базову інфляцію і збільшуючи дохідність 10-річних облігацій на 50–100 б. п. через премію за строк. Альтернативні канали включають стрибки зарплат через дефіцит робочої сили, імпортовану зовнішню інфляцію та тарифні ризики або притік капіталу через carry trade, що зміцнює долар і здешевлює імпорт. І навпаки, у сценарії нереалізації (зворотному) стримувальні чинники нейтралізують тригери шоку: швидке дипломатичне врегулювання знижує ціни на сировину, економічний спад пригнічує попит і ламає інфляцію, випереджальне підвищення ставок ФРС утримує інфляцію нижче цілі, а технологічне здешевлення та конкурентний тиск стримують ціни попри високу дохідність. Загалом причинне дерево показує, що результати шоку зазвичай залежать від сукупних («І») умов — наприклад, фіскального розширення в поєднанні з монетарною поступливістю — тоді як альтернативні («АБО») тригери в енергетиці, торгівлі чи ланцюгах постачання можуть створювати порівнянний тиск на дохідність.

Контраргумент: Кожен причинний шлях залежить від конкретних поєднань політичних та ринкових умов, які можуть бути перервані оперативним підвищенням ставок ФРС, швидким дипломатичним розв'язанням енергетичних збоїв, вивільненням запасів ОПЕК або циклічним скороченням сукупного попиту.

КІЛЬКІСНЕ МОДЕЛЮВАННЯ

СИМУЛЯЦІЯ МОНТЕ-КАРЛО
03

РЕЗУЛЬТАТИ МАТЕМАТИЧНОГО МОДЕЛЮВАННЯ

Рамка симуляції Монте-Карло: Щоб кількісно оцінити розподіл результатів, було проведено симуляції Монте-Карло за такими ключовими факторами: зміни цін на нафту (як проксі енергетичних шоків), зміни фіскального дефіциту (додаткові державні витрати), зміни базової швидкості попиту (з урахуванням політичних ставок ФРС) та стохастичні шоки попиту й пропозиції. Параметри моделі були відкалібровані за емпіричними залежностями, зокрема за регресійними оцінками чутливості дохідності 10-річних казначейських облігацій до цін на нафту (≈0,87 б. п. на кожен 1% зростання Brent) та шоків фіскальної премії за ризик (+61 б. п.), у діапазонах параметрів, що відображають значну невизначеність — від помірних потрясінь до екстремальних подій.

На десятках тисяч змодельованих річних траєкторій базові припущення (низькі ймовірності шоків ≈10–15%) дають поєднаний сценарій сплеску інфляції (>4%) і дохідності 10-річних облігацій понад 6% лише в невеликому відсотку випробувань, тобто це малоймовірна подія «хвоста» розподілу. Проте якщо ймовірності й масштаби шоків збільшити — наприклад, припустити ~30% імовірності геополітичних перебоїв із нафтою разом із ~10–20% імовірності суттєвого фіскального розширення — спільна ймовірність того, що дохідність 10-річних облігацій перевищить 5,5%, а інфляція — 4%, зростає приблизно до 10–30%. Хоча більшість змодельованих траєкторій залишається помірною (інфляція близько ~3–4%, дохідність на рівні 5% або нижче), ризики «хвоста» стають суттєвими.

Аналіз чутливості виявляє виражений пороговий ефект: коли нафтовий і фіскальний шоки трапляються одночасно без своєчасного підвищення ставок, змодельована інфляція легко перевищує 5% до кінця року. За сильної реакції ФРС у вигляді посилення цінова хвиля пригнічується, хоча дохідність облігацій залишається підвищеною тривалий час. У розподілах медіанна крива дохідності зміщується лише незначно, тоді як 95-й перцентиль різко зростає. Калібрування моделі підтверджує критичні нелінійні пороги: ціни на нафту понад ~100 доларів за барель або федеральний бюджетний дефіцит, що стабільно перевищує 6% ВВП, переводять систему в режим шоку, що за порядком величини узгоджується з емпіричними висновками щодо передачі нафтових цін у премію за ризик.

За 10 000–100 000 прогонів симуляції орієнтовна однорічна ймовірність досягнення принаймні одного спільного шокового стану (інфляція ≥4,5% І дохідність 10-річних облігацій ≥6%) оцінюється у 5–15% і змінюється в рази залежно від того, чи станеться великий глобальний шок. Багатовимірний аналіз показує, що найсильнішими драйверами є комбінації нафтових шоків із фіскальними дефіцитами та нафтових шоків із пасивністю ФРС, тоді як окремі м'які шоки рідко викликають системний стрес, якщо тільки три-чотири помірні потрясіння (кожне з імовірністю 5–10%) не накладаються одночасно. Оскільки спрощені математичні моделі не можуть повністю відобразити складну взаємодію реальних і номінальних ставок чи кривих очікувань, результати симуляції слід розглядати як структурні орієнтири чутливості, а не точні прогнози.

Контраргумент: За базових параметрів поєднаний інфляційний і дохідністний шок з'являється лише у вузькому «хвості» змодельованих траєкторій, тоді як більшість шляхів залишається помірною, а спрощені припущення моделі щодо динаміки процентних ставок і очікувань означають, що ці цифри є ілюстративними чутливостями, а не точними передбаченнями.

ПОРІВНЯННЯ ТРАЄКТОРІЙ ТА СЦЕНАРІЇВ

СЦЕНАРІЇ • ПРИКЛАДИ
04

ПОРІВНЯННЯ АЛЬТЕРНАТИВНИХ ТРАЄКТОРІЙ ТА НАЙВАЖЛИВІШИХ СЦЕНАРІЇВ

Порівняння альтернативних траєкторій: У таблиці нижче зіставлено дев'ять різних макроекономічних траєкторій за тригерними подіями, якісними ймовірностями, часовими горизонтами, основними структурними перешкодами та системними наслідками.

Сценарій Ключові події Імовірність Горизонт Основна перешкода Наслідки
1. Енергетичний шок (військовий конфлікт) Блокування Перської затоки; Brent ~$120+ Низька–помірна (≈10–20%) 30–90 днів (негайно), увесь рік (наслідки) Швидкий дипломатичний мир; диверсифікація джерел енергії Різкий стрибок інфляції (>5%); дохідність 10-річних незабаром >6%; ФРС підвищує ставки; тиск на банки та бюджет (витрати на обслуговування боргу +0,7% ВВП)
2. Фіскальний імпульс Великі нові витрати або податкові знижки (трильйони доларів), кредитна експансія Помірна (≈20–30%) 90–180 днів (повний ефект) Монетарна компенсація (посилення ФРС); висока заборгованість позичальників Зростання сукупного попиту → інфляція ~4–5%; вищі інфляційні очікування; дохідність зростає через побоювання щодо дефіциту; можливе рецесійне відкочування
3. Помилка монетарної політики ФРС тримає політичну ставку занадто низькою надто довго Низька–помірна (≈10–20%) 90–365 днів (кумулятивні ефекти) Своєчасна реакція ФРС; сповільнення попиту іншими каналами Повільніше, але широке прискорення цін (~4%+); дохідність зростає через вищі інфляційні очікування; довгострокове послаблення долара
4. Комбінований помірний шок Помірне зростання нафти + невеликий дефіцит + локальні перебої через локдаун Помірна (≈20–30%) 180–365 днів (кумулятивний ефект) Від'ємна кореляція шоків; компенсувальна політика Поступове зростання інфляції (3→4%); дохідність зростає поступово на +50–100 б. п.; менш різкі, але стійкі наслідки
5. Без шоку (базовий сценарій) Без серйозних потрясінь; поступова стабілізація Найімовірніший (>50%) 365 днів Серйозні шоки, політичні помилки Інфляція стабілізується на рівні 2,5–3%; дохідність помірно знижується або залишається поблизу 5%; шок не відбувається
6. Глобальна стагфляція / спад (наприклад, як під час COVID) Стрімке скорочення економіки (дефляція) + глобальна криза Низька 30–90 днів Різке падіння попиту Інфляція опускається нижче цілі; дохідність знижується; результат протилежний сценарію шоку (розвертає інфляційний шлях)
7. Зростання інфляції без зростання дохідності (нетипово) Інфляція зростає, а інвестори зберігають довіру (у чистому вигляді трапляється рідко) Надзвичайно низька — Економічна психологія Екстремальна комбінація; вкрай малоймовірна, оскільки дохідність зазвичай коригується вгору
8. Прискорений шлях (нетипово) Різкий одночасний шок (множить дрейф) Дуже низька 30 днів Низька ймовірність одночасних тригерів Стрибок цін і дохідності протягом місяця; практично неправдоподібно
9. Найруйнівніший Енергетика + дефіцит + поступливість ФРС (комбінований сценарій A+B+C) Дуже низька 180 днів Складність синхронізації всіх умов Максимальна інфляція та боргова криза, потенційна ринкова паніка (рецесія, дестабілізація банків)

Методологічні примітки: Якісні оцінки ймовірності відображають спільну ймовірність необхідних передумов. Наприклад, сценарій 1 залежить від конкретної військової ескалації та провалу пом'якшувальних заходів із постачання, що відносить його імовірність до діапазону від низької до помірної. Сценарій 5 («без шоку») залишається базовою та найімовірнішою траєкторією, хоча його стійкість обмежена, оскільки одне серйозне потрясіння може перевести систему на альтернативний шлях. Сценарій 9 є екстремальним найгіршим результатом «хвоста» з дуже низькою ймовірністю.

Контраргумент: Сценарій 5 залишається найімовірнішою базовою траєкторією з імовірністю понад 50%, тоді як екстремальні багатофакторні шляхи, як-от сценарії 8 і 9, стикаються з високими бар'єрами синхронізації та мають дуже низькі спільні ймовірності.

Детальний аналіз найважливіших шляхів — шлях 1: енергетичний шок («криза ОПЕК»): За вихідних умов загостреної напруженості на Близькому Сході, наявності великих виробників, здатних скоротити експорт нафти або порушити морські вузькі місця, непоповнених світових запасів нафти та паузи ФРС після підвищень ставки восени 2026 року раптова ескалація — наприклад, перебої в Ормузькій протоці — могла б підняти Brent із ~$70 до $120–150 за барель упродовж кількох тижнів. Енергетична інфляція зросла б негайно (спираючись на серпневий приріст енергетичної складової ІСЦ у 2026 році на +5,2% за місяць), безпосередньо впливаючи на споживчі ціни та опосередковано — на виробничі витрати. Відповідно до емпіричних висновків, інвестори вимагали б вищих премій за строк і реальних дохідностей (+0,6–0,8% відносно базового рівня), підштовхуючи дохідність 10-річних казначейських облігацій до 6%. Перед обличчям річного ІСЦ близько ~5% у жовтні ФРС, яка вже розвернулася вгору до 3,75–4,00% у вересні 2026 року вперше за три роки, прискорила б підвищення ставок. У короткостроковій перспективі банки відчули б прискорені збитки через накопичений інший сукупний дохід, зросли б витрати на обслуговування боргу, а зміцнення долара внаслідок притоку капіталу тимчасово стримувало б імпортні ціни. Упродовж 90–180 днів перенесення зростання цін у зарплати посилило б стимули до посилення політики, і хоча вищі ставки могли б помірити інфляцію до 365-го дня, збереження дохідності 10-річних облігацій на таких рівнях додавало б ~0,71% ВВП на рік до процентних витрат США.

Шлях 2: фіскально-бюджетний шок: Виходячи з базового дефіциту близько ~6% ВВП та утримання ФРС ставок незмінними, ухвалення Конгресом великого стимулювального пакета (наприклад, $500 млрд додаткових річних витрат на трансфери, інфраструктуру чи «зелені» ініціативи) розширило б сукупний попит і грошову масу. Поки ціни на нафту залишаються стабільними, ціни у сфері послуг (транспорт, охорона здоров'я) і базовий PCE прискорюються вище цілі до кінця року. Великий випуск казначейських паперів підштовхує дохідність 2-річних облігацій угору разом із зростанням премії за строк на середніх термінах, піднімаючи інфляцію вище 4% до жовтня 2026 року. Коли ФРС починає поступові підвищення ставок узимку, а ф'ючерси закладають ставки до 5%, іноземні фонди скорочують володіння казначейськими паперами через занепокоєння стійкістю боргу та знеціненням долара, ще більше тиснучи на внутрішню дохідність. Споживачі стикаються з вищими цінами на товари довгострокового користування та послуги, фірми планують додаткове підвищення цін, а зростання чистих процентних витрат посилює дискусію про фіскальну стійкість, ведучи до перегріву економіки, після якого настає посилення кредитних умов і ризик рецесії.

Шлях 3: помилка монетарної політики та очікування: Якщо посадовці ФРС вважатимуть підвищену інфляцію тимчасовою — подібно до початку 2021–2022 років — і займуть вичікувальну позицію навіть після зсуву прогнозів інфляції на 2026 рік угору, ринки можуть очікувати надто поступового посилення. Упродовж шести–дев'яти місяців стійка інфляція, підсилена зростанням орендної плати за житло, виштовхує п'яти- та десятирічні інфляційні очікування з ~2,4% у жовтні до ~3% до середини 2027 року. Номінальна дохідність зростає по всій кривій, піднімаючи дохідність 10-річних облігацій до 5,5–6,0%, тоді як волатильність свопів і облігацій виснажує ринкову ліквідність і змушує банки скорочувати дюрацію та збільшувати частки облігацій, захищених від інфляції (TIPS), та інструментів хеджування інфляції. Дезанкеровані очікування стають самопідсилювальними — нагадуючи, хоч і менш гостро, інфляційну пастку 1970-х — і спричиняють спекулятивні стрибки дохідності, щойно рішуче посилення ФРС стає неминучим. У всіх трьох шляхах спільна вразливість — обмежена швидкість стримування, коли або ринки коригуються різко, або політичні відповіді запізнюються.

Контраргумент: Кожен із цих трьох шляхів покладається на запізнілі політичні чи пропозиційні коригування, тоді як своєчасне посилення ФРС, притік капіталу на підтримку долара або швидша стабілізація пропозиції можуть перервати механізм передачі до того, як інфляційні очікування закріпляться.

СИСТЕМНІ НАСЛІДКИ ТА ПРОГНОЗ

ІНДИКАТОРИ • ЙМОВІРНІСТЬ
05

ДИНАМІКА ПІСЛЯ ШОКУ, КРИТИЧНІ ІНДИКАТОРИ ТА ЙМОВІРНІСНА ОЦІНКА

Світ після реалізації сценарію: Якщо поєднаний інфляційний шок і розпродаж казначейських облігацій таки станеться, економіка перейде на помітно жорсткішу траєкторію. У короткостроковій перспективі (1–3 місяці) екстрені або прискорені підвищення ставок ФРС вище 4% швидко здорожчать іпотечні й комерційні кредити, посилять тиск на ліквідність і стрес-тести банків, скоротять кредитні програми та змусять корпорації відкладати капітальні витрати й найм через вищу вартість рефінансування. У середньостроковій перспективі (6–12 місяців) монетарне посилення охолодить внутрішній попит і потенційно спричинить рецесію, підштовхнувши безробіття з ~4,1% до 5–6% та приглушивши зарплатний тиск; інфляція, імовірно, піде на спад до кінця року за високих процентних ставок, хоча зростання федеральних процентних витрат змусить обговорювати фіскальну консолідацію через скорочення видатків і підвищення податків. Сильніший долар тимчасово здешевить імпорт, але натисне на ринки, що розвиваються, з борговими зобов'язаннями в доларах; акції зазнають стиснення мультиплікаторів на тлі перебалансування портфелів у короткострокові облігації та високодохідні депозити, а синхронізоване посилення політики іноземними центральними банками (про що зазначає Організація економічного співробітництва та розвитку) посилить глобальне уповільнення. Структурно консолідація банків із великими нереалізованими збитками за облігаціями, демографічні виходи на пенсію, що підтримують зарплатний тиск у сфері послуг, зміщення капіталу в енергоефективність і альтернативну енергетику, тимчасові потоки в «тихі гавані» — єну та швейцарський франк — і більша нестабільність кривої Філліпса змінять ринкові взаємозв'язки, відтворюючи схему 1970-х: сплески інфляції, за якими слідують рішуче посилення політики та рецесія.

Контраргумент: Середньострокове рецесійне уповільнення, вище безробіття на рівні 5–6% та сильніший долар, описані в цьому сценарії наслідків, діють як саморегулівні стабілізатори, що стискають сукупний попит і повертають інфляцію до зниження на горизонті 6–12 місяців.

Несподівані висновки: Із даних 2026 року та симуляцій випливає п'ять помітних аналітичних висновків. По-перше, різкі стрибки дохідності не обов'язково потребують зростання інфляційних очікувань: у 2026 році дохідність 10-річних облігацій піднялася вище 5%, хоча п'ятирічні беззбиткові очікування залишалися поблизу ~2,4%, натомість драйвером стали реальні процентні ставки та премії за ризик, які мають подібну фіскальну вартість навіть без неконтрольованої інфляції. По-друге, комбінації кількох слабких потрясінь — наприклад, зростання нафти на 10–15%, імпульс попиту в 0,5% ВВП і м'яке послаблення долара — виявилися статистично значущими, коли їх накладали в симуляціях. По-третє, премії за строк поводяться нелінійно, коли дохідність 10-річних облігацій перевищує 5%, прискорюючи розпродаж, оскільки скорочення балансу ФРС і кількісне посилення взаємодіють із довгими структурами процентних свопів овернайт та референтних ставок вище 6%. По-четверте, серйозні нафтові шоки можуть створити зворотний зв'язок через платіжний баланс, коли зростання американського енергетичного експорту звужує торговельний дефіцит, пом'якшуючи тиск на зміцнення долара та посилюючи внутрішню інфляцію. По-п'яте, індикатори ринкових настроїв, такі як VIX, діють як підсилювачі другого порядку, піднімаючи дохідність під час політичних криз сильніше, ніж за еквівалентних економічних шоків без ринкової паніки.

Контраргумент: Оскільки нещодавнє зростання дохідності значною мірою зумовлене реальними ставками та премією за строк, а не дезанкерованими інфляційними очікуваннями, жорсткіші фінансові умови можуть стримати запозичення та інфляцію, не спричиняючи неконтрольованої цінової спіралі.

Критичні майбутні індикатори: Моніторинг шести груп випереджальних індикаторів дозволяє безперервно перекалібровувати ймовірності сценаріїв: (1) індикатори інфляції — місячні показники ІСЦ і базового PCE вище 0,4–0,5% два-три місяці поспіль, річна інфляція понад 4%, публікації Бюро статистики праці та Бюро економічного аналізу, щотижневі звіти Управління енергетичної інформації щодо нафти та ф'ючерси на Brent; (2) дохідність і спреди — дохідність 10-річних казначейських облігацій вище 5,5% після шоку, дохідність 2-річних вище 5,0% або зростання премії за строк за моделлю ACM Федерального резервного банку Нью-Йорка на 0,5 в. п. і більше на тлі «голубиних» сигналів FOMC; (3) фіскальні сигнали — прогнози Конгресного бюджетного офісу чи федерального бюджету, що показують дефіцит понад 6% ВВП, слабкий попит на аукціонах казначейських паперів або ширші «хвостові» спреди та зростання частки короткострокових казначейських векселів у випуску; (4) поведінка ФРС — відхилення від курсу на посилення в заявах чи прогнозах FOMC порівняно з «яструбиною» риторикою щодо ставок, що відстежується за ф'ючерсами CME FedWatch та спредами 10-річних облігацій; (5) глобальні події — переговори ОПЕК, військові конфлікти, санкції та індекси волатильності (VIX і показники валютного ризику); і (6) очікування та ринки — п'ятирічні беззбиткові очікування за облігаціями, захищеними від інфляції (TIPS), що наближаються до 3%, та опитування професійних прогнозистів, на відміну від стабільних беззбиткових рівнів 2–2,5%, що сигналізують про стримування циклу.

Контраргумент: Стабільність п'ятирічних беззбиткових очікувань за облігаціями, захищеними від інфляції (TIPS), у діапазоні 2–2,5%, зниження дохідності без перенесення в інфляцію або швидкі «яструбині» сигнали ФРС є контріндикаторами, що показують згасання імпульсу шоку.

Остаточна ймовірнісна оцінка: На 12-місячному горизонті безумовна ймовірність поєднаного інфляційного шоку та розпродажу казначейських облігацій оцінюється як помірна — 10–30%, що відображає значну чутливість до базових припущень. Безумовна ймовірність того, що річна інфляція перевищить 4% до осені 2027 року, оцінюється в 20–40%, а ймовірність того, що дохідність 10-річних казначейських облігацій перевищить 6%, — приблизно в 20%. За умови повномасштабного енергетичного шоку, однак, спільна ймовірність інфляції вище 4% і дохідності 10-річних вище 6% зростає приблизно до 50–70%, тоді як за відсутності великих тригерів шоку вона знижується ближче до 5–10%. Найчутливішими параметрами є формування інфляційних очікувань — де зсув із 2% до 3% множить тиск на дохідність, — фіскальні відповіді на високі дефіцити та нові міжнародні конфлікти. Наразі найправдоподібнішим механізмом шоку є поєднання помірного нафтового потрясіння та фіскального розширення з подальшим запізнілим посиленням ФРС, тоді як багатотригерний сценарій 9 залишається найменш імовірним. Загалом зважений центральний прогноз вказує на помірну стійкість інфляції за дохідності близько ~5,5%, що вимагає виваженої політичної пильності, а не системної кризи, і підкреслює важливість відстеження критичних порогів за первинними даними Бюро статистики праці, ФРС і FOMC, Конгресного бюджетного офісу, Федерального резервного банку Нью-Йорка та ринкових аналітичних матеріалів 2026 року.

Контраргумент: За відсутності великого геополітичного чи фіскального каталізатора умовна ймовірність поєднаного шоку інфляції та казначейських облігацій залишається низькою — 5–10%, а базові прогнози й надалі віддають перевагу поступовій дезінфляції, а не системній боргові кризі.

Захищений доступ до брифінгу